До блогу

КПТСР: коли травма тривала роками

Марія Черкасова·засновниця·20 квіт. 2026·3 хв читання

«Все давно закінчилось, а я досі живу так, ніби воно триває». Це найчастіше формулювання, з яким приходять люди з комплексним ПТСР. Небезпека минула — а тіло й психіка досі в режимі виживання.

Розбираємося, що таке КПТСР, чим він відрізняється від звичайного ПТСР і що з цим можна зробити.

Що таке комплексний ПТСР

КПТСР — це стан, який розвивається не після однієї страшної події, а після тривалої травматизації, з якої не було виходу. Особливо якщо вона припала на дитинство, коли психіка ще формувалась.

Ситуації, після яких він виникає:

  • тривале фізичне, емоційне чи сексуальне насильство в дитинстві;
  • роки домашнього насильства;
  • полон, торгівля людьми, сексуальне рабство;
  • війна й бойові дії;
  • втрата дому, вимушене переселення.

КПТСР найчастіше повʼязують із дитячою травмою, але він розвивається й у дорослих — якщо травматичний досвід тривав довго і втекти з нього було неможливо.

Чим КПТСР відрізняється від ПТСР

Різниця у двох речах: як довго тривала травма і що саме вона зачепила.

ПТСР зазвичай виникає після короткої події — аварії, нападу, стихійного лиха. Спільні для обох станів симптоми виглядають так:

  • флешбеки — спогади й кошмари, що вриваються самі;
  • уникнення місць, людей і розмов, повʼязаних із травмою;
  • постійна настороженість, ніби небезпека поруч;
  • важкі думки й емоції, які не відпускають.

При КПТСР до цього додається те, що зачіпає саму серцевину особистості:

  • Складно бути в стосунках. Близькість лякає, довіра дається важко, конфлікти переживаються як катастрофа.
  • Емоції накривають з головою. Різкий спалах гніву, сльози «на рівному місці», неможливість себе заспокоїти.
  • Зруйноване уявлення про себе. Стійке відчуття сорому, провини, «зі мною щось не так», «я нічого не вартий».

Саме через цю третю групу КПТСР так часто плутають із «просто складним характером» — і людина роками живе з думкою, що вона сама винна.

Як ставлять діагноз

Тесту, який видав би готовий діагноз, не існує. КПТСР визначає лікарка — за критеріями МКХ-11, у розмові, де важливі:

  • що саме з вами відбувається зараз;
  • історія здоровʼя, зокрема психічного;
  • який був травматичний досвід і як він відгукується сьогодні.

Перед першою зустріччю можна зорієнтуватись самостійно — пройти опитувальник PCL-5. Це не діагноз, але зрозуміла точка відліку й привід прийти на консультацію не з «мені якось погано», а з конкретикою.

Що допомагає

Основний метод — психотерапія. Насамперед травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія. У роботі з фахівчинею ви:

  • зрозумієте, як ваше тіло реагує на травму й стрес — і чому саме так;
  • навчитесь помічати симптоми й давати з ними раду;
  • побачите думки, які здавались правдою про вас, і зможете їх переглянути;
  • поступово зустрінетесь із тим, чого досі уникали.

Останнє — про експозиційну терапію. Люди з ПТСР і КПТСР обходять усе, що нагадує про травму, — і через це не мають шансу переконатись, що страх керований. Терапія повертає туди дуже поступово: маленькими кроками, у безпечному темпі, разом із фахівчинею. Не «через силу» і не наодинці.

Коли симптоми виражені сильно, психіатриня може призначити медикаменти — антидепресанти (СІЗЗС або СІЗЗСН), протитривожні препарати чи щось для сну. Це не заміна терапії, а спосіб повернути ґрунт під ногами, щоб терапія стала можливою.

Що можна робити для себе

Паралельно з лікуванням допомагає те, що ви робите щодня:

  • Легкий рух. Прогулянка, розтяжка, будь-що без рекордів — тіло теж потребує розрядки.
  • Реалістичні цілі. Одна маленька справа на день — це вже багато, коли всередині війна.
  • Люди, яким довіряєте. Розкажіть їм, що з вами буває і що вам допомагає в такі моменти.
  • Свої місця спокою. Ті, де тіло саме розслабляється, — знайдіть їх і бувайте там.
  • Група підтримки для тих, хто пережив травму: «я не один» лікує окремо від усього іншого.
  • Терпіння до себе. Стан покращується поступово, і це не ваша невдача — це так працює.

Коли варто звернутись

Не чекайте, поки «стане зовсім погано». Прийти варто, якщо:

  • спогади вриваються самі й вибивають із дня;
  • ви уникаєте все більшої частини життя, щоб не зачепити болюче;
  • емоції некеровані — від спалахів до заціпеніння;
  • стосунки розпадаються за схожим сценарієм;
  • є постійна втома, з якою не справляється сон.

КПТСР не проходить від сили волі й не є доказом вашої слабкості. Це наслідок того, що з вами робили, — і з ним працюють. Наші фахівчині приймають онлайн; якщо не знаєте, з ким почати — є підбір за 5 питань.

Стаття має освітній характер і не замінює консультацію фахівця. Якщо стан не покращується понад два тижні — варто звернутись по допомогу.
Марія Черкасова
Марія ЧеркасоваЗасновниця · Психіатриня, психотерапевткаПрофіль фахівця

Якщо вам важко прямо зараз

Стаття — не для екстрених станів. Якщо є думки про самопошкодження або допомога потрібна негайно — зателефонуйте, там відповідають цілодобово.