«А раптом мені просто бракує дисципліни?» — питання, з яким приходить більшість дорослих, що підозрюють у себе РДУГ. І саме тому діагностика тут не зводиться до одного тесту з інтернету.
Це послідовність кроків, яка займає кілька зустрічей. Нижче — що відбувається на кожному етапі й що варто підготувати, щоб консультація була максимально корисною.
1. Спершу — загальноклінічне обстеження
Найперший крок робиться не в кабінеті психіатрині, а в сімейної лікарки чи терапевта.
Мета — виключити стани, які дають дуже схожу картину: захворювання щитоподібної залози, дефіцит заліза, анемія, апное сну. Розсіяність, втома й проблеми з концентрацією можуть бути наслідком будь-якого з них, і тоді лікування потрібне зовсім інше.
За потреби лікарка дасть список аналізів, які варто здати. Обов’язково повідомте про всі хронічні хвороби й тривалі симптоми.
2. Ваш підготовчий етап
Коли соматичні причини виключені, починається збір інформації — і тут багато залежить від вас.
- Зберіть спогади про дитинство, навчання, роботу, стосунки, сон і загальний стан здоров’я.
- Заповніть анкети самодіагностики й надішліть результати до зустрічі.
- Підготуйте будь-яку наявну документацію: старі медичні довідки, шкільні характеристики, результати обстежень, виписки.
- Заздалегідь пригадайте ситуації, які викликали найбільше труднощів.
- Якщо є можливість — попросіть близьких описати ваші складнощі збоку. Погляд ззовні часто виявляється точнішим за власний.
Важливо про вік. Ознаки РДУГ проявляються у 5–12 років. Якщо труднощі з увагою й організацією з’явились уже після цього віку, справа радше в чомусь іншому — тоді варто почати з первинної психіатричної консультації й розібратись, що на це вплинуло.
3. Специфічне РДУГ-інтерв’ю — 1,5 години
Основний етап. Лікарка проводить структуроване інтерв’ю за критеріями DSM-5: розпитує про симптоми в дитинстві й у дорослому житті та з’ясовує, як саме вони впливали й впливають на повсякденне функціонування.
Що варто зробити вам: максимально детально пригадати труднощі з дитинства та юності. І, якщо це можливо, попросити когось із близьких розповісти, якими ви були в дитинстві — власна пам’ять про той період майже завжди неповна.
4. Диференційна діагностика
Ключовий етап, який відповідає на питання: чи справді РДУГ є основною причиною труднощів — чи вони спричинені чимось іншим.
Лікарка перевіряє, чи симптоми не є проявом:
- тривожного розладу;
- депресивного розладу;
- біполярного афективного розладу;
- розладів особистості;
- посттравматичного стресового розладу (ПТСР чи КПТСР);
- зловживання речовинами.
Для цього використовуються спеціальні запитання й опитувальники. У складних випадках лікарка може скерувати на додаткові консультації.
Що варто зробити вам: бути відвертими щодо симптомів і не боятись питати прямо — «А чи може це бути тривожністю або депресією?»
5. Діагностика супутніх розладів
У дорослих із РДУГ супутні розлади трапляються дуже часто, і їх виявлення критичне для лікування. Лікарка оцінює наявність:
- тривожних розладів — генералізованого, соціофобії;
- депресії;
- розладів сну;
- обсесивно-компульсивного розладу;
- вживання алкоголю чи психоактивних речовин.
За результатами визначаються пріоритети: з чого починати лікування, зважаючи на те, що завдає найбільше дискомфорту або несе більший ризик.
Що варто зробити вам: розповісти про всі симптоми, навіть якщо не впевнені, що вони стосуються РДУГ. І запитати, як супутні розлади впливатимуть на лікування — і навпаки.
6. Зворотний зв’язок і рекомендації
Лікарка озвучує остаточний висновок і пояснює, чому дійшла саме таких висновків. Далі обговорюються варіанти допомоги залежно від тяжкості стану й супутніх діагнозів: медикаментозні й немедикаментозні — психотерапія, тренінги, психоедукація. І складається план з контрольними візитами.
7. Що ви отримаєте в результаті
- офіційний діагностичний протокол за DSM-5 і результати тестування — з діагнозом або підтвердженням його відсутності;
- рекомендації щодо лікування: препарати, якщо вони потрібні, психотерапія, навчання технікам управління РДУГ;
- інформацію про контрольні візити — вони потрібні, щоб коригувати лікування.
Критерії DSM-5: коли діагноз узагалі можливий
Щоб діагноз РДУГ був поставлений, мають виконуватись усі умови:
- стійкі симптоми протягом щонайменше 6 місяців у двох і більше сферах життя — робота, дім, навчання;
- кілька симптомів спостерігались у віці до 12 років;
- симптоми не пояснюються іншим психічним розладом і не виникають виключно під час психотичного розладу;
- вони суттєво порушують функціонування на роботі, у навчанні, в сім’ї чи в суспільстві.
Розрізняють три типи РДУГ — залежно від того, які симптоми переважають:
- переважно неуважний;
- гіперактивно-імпульсивний;
- комбінований.
Чому це не «просто тест»
Коротка відповідь: жоден опитувальник не відрізнить РДУГ від вигорання, депресії чи наслідків тривалого стресу. Усі вони дають схожу картину — неуважність, забудькуватість, труднощі з організацією.
Різницю показує саме історія: РДУГ не починається в тридцять років. Тому інтерв’ю про дитинство важливіше за будь-який бал у тесті.
Коли варто записатись на діагностику
- труднощі з увагою й організацією тягнуться скільки себе пам’ятаєте;
- вони заважають роботі, навчанню чи стосункам;
- ви багато разів пробували «зібратись» — і жодна система не втрималась;
- накопичились тривога, пригнічений настрій, відчуття себе невдахою;
- у родині вже є діагноз РДУГ — він має високу спадковість.
Для попередньої орієнтації є два коротких опитувальники: ASRS — про теперішні прояви, і шкала Вендера — про дитячі. Вони не ставлять діагноз, але з їх результатами лікарці буде з чого почати.
Діагностика РДУГ у дорослих у нас триває до 1,5 години, за результатами ви отримуєте письмовий висновок.
Якщо ви ще не певні, чи це про вас — почніть із суміжного матеріалу: РДУГ у дорослих: як розпізнати. А якщо не знаєте, до кого саме звертатись — психолог, психотерапевт, психіатр: у чому різниця.
Діагноз у дорослому віці часто приносить полегшення: багато років труднощів нарешті отримують пояснення, яке не зводиться до «я лінивий».
